Розділ 6

Наталка

Я, спокійна врівноважена, і пунктуальна жінка з манерами та вмінням вести себе стримано у будь-якій ситуації. І ось я вибухнула, наче протитанкова міна. Я зла! На Клауса, на цього пихатого клоуна в ресторані і, звичайно ж, на себе! Насамперед, на себе!

Якого біса я в це вплуталася? Треба було відразу ж після пропозиції Клауса зібрати валізу і повернутися додому, пославши його до бісової матері разом з усіма інтригами. І цей ще придуркуватий! Що йому взагалі потрібно від мене? Ніяк не можу до пуття взяти! Стежить за мною. На запитання не відповідає, всі жарти жартує. І бісить! Боже, як же він мене бісить!

Я скривилася від болю. Постійно болить голова. Здається, ось-ось вибухне і капець настане кремовим стінам цього коридору!

Я бігла до свого номера з такою швидкістю, яку тільки могли розвинути туфлі на шпильці. Мені хотілося якнайшвидше сховатися в чотирьох стінах свого номеру. Напитися якихось таблеток, відключити телефон, а ще краще мозок – і просто поспати. Години сну мені цілком вистачить, щоб перезавантажитися і знову стати собою – сильною, вольовою та непохитною.

Не розрахувавши сили, я випадково гримнула дверима, від чого мало не знепритомніла. Присіла навпочіпки і, замруживши очі, стисла голову двома руками. Сніг піде зараз чи що? Чого ж вона так розболілася?

Абияк я зняла туфлі, сіла на килим біля дверей і притулилася до неї спиною. Просто посиджу тут дві хвилини із заплющеними очима і потім поповзу на ліжко.

Мої думки знову повернулися до Клауса. Його проблема виявилася досить серйозною. Звичайно, не для нього, а для мене. Це ж мені доведеться все провернути! Третій чоловік, той самий, якого не мало бути на зустрічі - виявився юристом. Майбутні партнери Клауса запросили його для перевірки всіх документів та контролю проведення угоди. Це означає лише одне – мені повний триндець!

Я не маю жодного сумніву, що свою роботу він виконає чисто: ретельно вивчить усі документи (німець попередив, що він – чудово знає і його, і нашу мову), і, звичайно ж, сам особисто покладе їх на стіл у момент підписання. Про те, що він не вип'є жодної краплі спиртного, навіть говорити не варто. Він, так само, як і я, приїхав працювати.

Я мала лише два варіанти: втекти додому або забити на погрози Клауса і провести зустріч лише в рамках перекладу. Зрештою, я особисто йому взагалі нічого не винна. Навіть не зрозумію, чого я раптом злякалася і пішла на згоду? Він нічого мені зробити не може. Тим більше зараз, коли він мені запропонував або переманити юриста на наш бік, або зробити так, щоб на зустрічі його не було.

Але ж я теж не дурна. У мене п'ятнадцять років досвіду роботи з різними людьми. Я записала на диктофон усі вимоги Клауса. Задала йому кілька зустрічних питань із серії: «А що буде, якщо я відмовлюся» і зараз маю всі докази, що свідчать проти німця.

Я дістала із сумочки новий смартфон та поцілувала його в екран. Дуже дякую британцю, новий телефон був дуже вчасним!

Аудіозапис я синхронізувала з хмарою та відправила Олесі відкладене повідомлення з паролем від нього. Тобто все продумала до дрібниць. Або я впораюся тут з усім сама і скасую відправку повідомлення, або, якщо зі мною щось трапиться – Олеся отримає від мене дуже цікавий меседж із інструкцією до дій.

Поки я міркувала на тему, головний біль трохи вщух. Я обережно піднялася з підлоги, підійшла до столика та налила собі води. Дістала з сумочки пігулки та випила одразу дві. Все, спати! Через годину-півтори прокинуся і буду як новенька!

Швидко знявши з себе колготки та сукню, я пірнула під теплу ковдру. Закрила очі і спробувала розслабитись. Навіть почала дивитись якийсь сон, коли в сусідньому номері хтось гримнув дверима з усієї сили. Звук прострелив мою і без того хвору голову так, що я заплющила очі і з них покотилися сльози.

Ні, я не ображаюся на сусідів. Добре пам'ятаю, як сама п'ятнадцять хвилин тому порушила спокій всього готелю своїми дверима. Треба буде повідомити адміністратора, щоб зробили з ними щось.

Тільки-но я знову прикрила очі, за стінкою почулися якісь голоси. Чути було не дуже добре. Спочатку вони просто щось бубніли, а потім почали говорити трохи голосніше. З уривків фраз я зрозуміла, що у парочки намічається інтим. Жінка спокусливим голосом запрошувала чоловіка десь там її доторкнутися, а він картатим німецьким жаргоном відповів, що планує торкнутися сьогодні всіх її місць.

Чудово! Поспала! Я піднялася з ліжка і дістала зі своєї сумочки навушники. Класична музика допомогла заспокоїла мене, і я все ж таки змогла розслабитися та заснути.

Прокинулася від того, що пролунав гучний ляпас, і жінка застогнала не своїм голосом. Телефон розрядився, і я втратила свій чудодійний музичний захист. За стінкою вже чулося кілька чоловічих голосів. Я здивовано витріщилася на стіну: у них там груповуха? Серйозно?!

Це дивно, на вигляд готель, начебто пристойний. Але, з іншого боку, ми не в Радянському Союзі. Хто заборонить гостям займатися сексом в своєму номері?

Поставивши телефон на зарядку, я накрила голову подушкою, сподіваючись, що стане тихіше, але вона не рятувала.

Може їм у стіну постукати? Чи у двері? Ага! І що скажу? «Не могли б ви шпилити її тихіше, у мене голова болить?» Смішно. Навіть мені.

- Ох, Наташо, Наташо. Коли ж ти почнеш прислухатися до порад інтуїції? Сиділа б зараз удома, вбирала б ялинку чи вибирала делікатеси, шампанське та новорічні подарунки. Ну чого тобі не сиділося вдома, га?

Так, це я заговорила сама з собою вголос, закликаючи до власного розуму. Чи почує? Велике питання. Граблями ходити – це ж моє улюблене заняття!

Мабуть, таблетки почали діяти, бо головний біль потихеньку вщухав, а думки ставали яснішими.

Так, гаразд. Якщо я не сплю, треба вирішити, що робити з Клаусом і усією цією інтригою. Припустимо, що я зараз замовлю собі квиток на вечірній рейс, швидко зберу речі та втечу. Як вчинить Клаус? А хто знає, що в цього німця в голові! Може він знайде мене і ноги вирве? Та ні, навряд. Не думаю, що два пункти в договорі варті того, щоб йти на подібні вчинки, ні.

Швидше за все, вимагатиме виплату неустойок, розірве всі взаємини з моєю компанією, що і так вже заплановано. Ну, у крайньому випадку, зробить мені антирекламу. Неприємно, але не критично. Я майже не постраждаю від цього. Навпаки, полегшено зітхну та почну жити спокійно.

Вирішено. Я повільно піднялася з ліжка та ввімкнула телефон. Зараз же забронюю квиток та почну збирати речі. Я знову прислухалася до звуків за стіною – дика оргія у самому розпалі. Все, з мене досить цього лайна!

Через сорок хвилин я була готова до втечі. Квиток на літак був заброньований, валізу зібрано, а я мірила кроками кімнату вздовж і впоперек. Потрібно обережно приїхати в аеропорт максимально ближче до вильоту. Як би там не було, а береженого Бог береже. Так говорила моя бабуся, і я з нею цілком погоджуюся.

Не завадило б постаратися не засвітитися перед Клаусом і його партнерами при виході з готелю. І тут мене осяяла ідея. Я швидко відкрила валізу, дістала звідти свої чорні джинси, худі з капюшоном, пуховик та черевики, які брала для прогулянок околицями Зальцбурга після роботи. Швидко переодягнулась і почала чекати.

Жінка за стінкою розривалася охами та ахами, а чоловіки голосно кректали і періодично щось один одному кричали. Фу, яка бридота!

На тлі всього цього дійства лунав дзвін скла. Ну, воно і зрозуміло: зняли повію, п’ють і відпочивають собі на втіху. А вдома на них чекають дружини та діти, напевно. Не можуть же всі бути неодруженими.

Ось і виходь після цього заміж. Чекай його вдома, переживай, де він, що він… у той час, як він із п'яними дружками якусь шльондру по черзі...

Мені виразно згадалося, як недавно я до сліз сміялася з весільним букетом у руках. Я зловила його на весіллі подруги Асі. Вони з Олесею мало не перехрестилися, мовляв: «Нарешті, люба, ми й тебе заміж видамо!».

Ага, вже! Я не могла зупинити свій сміх на тему цих ідіотських прикмет. Чи не вже якийсь віник, хай і весільний, все вирішує за нас? Ні, я на таку маячню не поведуся. З юності не ловила жодних букетів, бо не вірю! І зараз вийшло лише тому, що це весілля проходило в тісному сімейному колі, а я в ньому єдина холостячка. Букет просто не мав вибору.

Я розблокувала екран телефону: час тягнеться неможливо довго. До виїзду ще дві години, і як їх висидіти? Подумки почала рахувати секунди разом з годинником, коли раптом перед очима з'явилося повідомлення з незнайомого номера: «Навіть не думай втекти. Дуже сильно пошкодуєш». І слідом ще одне: «Бронювання авіаквитка успішно скасована».

Я ошелешено озирнулася на всі боки: невже в моєму номері камери? Начебто немає. Тоді як він дізнався? За мною точно слідкують. Мабуть, я щось недооцінюю в цій ситуації, і поки я мислю примітивно, Клаус чітко прораховує всі мої дії наперед.

Ой, матінко, що ж робити? Залишається лише другий варіант: провести завтра цю зустріч і зробити це з мінімальними втратами та ризиками.