Глава 6

Ні, тільки не так. Не з ним і не тут я уявляла свій перший поцілунок. Зрозуміла, до такого кроку ще не готова і різко відсахнулася, випадково зачепила бокал з червоним вином, яке пролилося на білу скатертину.

До мене одразу підбігли слуги, які старанно прибирали сліди цієї катастрофи. Хоча катастрофа могла статися якби я вчасно не зреагувала. Не слід проявляти симпатію до жодного з претендентів, хай краще Родерік вважає, що я оберу Лестера і трохи заспокоїться. Атрей стояв непорушно, але чомусь злість вирувала у його очах. Навіть не кинувся рятувати мене від червоного вина яке могло пошкодити мою сукню. Мабуть, таке він не вважає своїм обов’язком, ну і добре, не треба. Зате Метью швидко підскочив на ноги та турботливо схопив мою долоню:

- О, я Вас налякав? Прошу пробачити мені.

Я теж підвелася і висмикнула свою руку ніби поправляючи складки на сукні. Доведеться дещо пояснити цьому напористому хлопцю, який використовує на мені свої прийоми зваблення:

- Не налякали, просто Ви дуже форсуєте події й дозволяєте собі непристойні речі.

Він понуро опустив голову:

- Вибачте, це все мої почуття до Вас. Вони роблять мене божевільним.

Я широко усміхнулася та багатообіцяюче поглянула на нього. Краще хай вважає, що я повірила його словам. Продовжувати вечір не було бажання і я вирішила закінчити цю зустріч:

- Дякую Вам за вечерю, а тепер прошу пробачити мені, маю деякі справи тож змушена покинути Вас.

Метью помітно засмутився, але його наполегливість не зникла:

- Дозволите Вас проводити?

Він мав жалісливий погляд. Я не витримала та погодилася. Йдучи коридорами Метью не замовкав, намагався причарувати мене. Дійшовши до моїх покоїв ми зупинилися:

- Пробачте, якщо своєю відкритістю я налякав Вас. Але такий вже я є, закоханий дурник який не може приховати своїх почуттів до такої красивої дівчини.

Схоже він використав ще не всі компліменти на сьогодні. Ці слова приємно чути,тільки одне засмучувало - вони не щирі. Цікаво, як далеко Метью зайде у своїй грі? Ця авантюра буде за моїми правилами. Я сором’язливо опустила очі, вдала, що повірила:

- Все ж сподіваюся хоч трохи Ви їх приховаєте. Я майбутня королева і мені не личить так явно проявляти свої симпатії на цьому відборі.

- Авжеж – розуміюче кивнув він та на прощання поцілував мою руку.

Я подарувала йому свою посмішку та зайшла у покої. Якщо всі наречені будуть такі ж брехливі, то обрати когось буде складно. Зробила декілька кроків і згадала, що мої покої не перевіряли. Зупинилася та різко розвернулася наштовхнувшись усім тілом на Атрея, який вирушив слідом за мною. Від несподіванки мало не впала, але хлопець підтримав мене за талію. Ось чия близькість викликала неймовірне хвилювання. Навіть через тканину він запалив полум’я у моєму животі яке поширилося на все тіло. Несміливо поглянула йому в очі кольору кориці й зрозуміла – я пропала. Пропала у глибині його очей, у дотику сильних рук. На мить закам`яніла і стояла непорушно боячись навіть дихати. Помітивши мій стан хлопець нагадав:

- Вибачте, та я хочу перевірити Ваші покої на наявність сторонніх осіб.

Мене настільки схвилювала ця близькість, що не могла промовити й слова, зуміла лише кивнути головою. Атрей обережно відступив та відпустив мою талію. Здавалося, весь світ втратив свої барви. Поспішно підійшла до вікна та удала, що розглядаю там щось неймовірно цікаве. Що ж це таке? Чому зі своїми нареченими поводжуся впевнено, а варто залишитися наодинці з Атреєм відчуваю себе наляканим, беззахисним кошеням? Злість посилилася, як я зможу управляти цілою країною, якщо навіть себе контролювати не в змозі? Настільки поринула у свої думки, що навіть не помітила коли охоронці закінчили свою перевірку. Терпкий голос трохи привів до тями:

- Все добре, у покоях нікого немає. Покликати камеристку чи фрейлін?

Завагавшись прийняла рішення і не розвертаючись озвучила:

- Ні, мені треба подумати на самоті.

Чула як зачинилися двері і я залишилися одна. Весь вечір думки про Атрея не покидали мене. Лягаючи спати пообіцяла собі – від завтра не згадуватиму цього хлопця, є набагато важливіші справи. Якщо не впораюся зі своїми емоціями, то доведеться його звільнити.

Та новий день розпочався не тільки з сонячних променів, які з цікавістю заглядали у кімнату, а й з нових думок про мого охоронця. Ненавиділа його за це, як йому вдалося так глибоко засісти у моїй голові? На щастя безтурботна балаканина фрейлін трохи відвернула мою увагу, вони в смачному очікуванні сьогоднішнього змагання моїх наречених висловлювали свої здогади щодо переможця. Чомусь більшість вважали, що виграє Лестер, хоча непогані шанси провокували Гаррі Джексону, якщо він не вирішить набратися хоробрості за допомогою алкоголю. Під дівчачі хіхікання почувся стук у двері та з`явився він – винуватець сьогоднішньої майже безсонної ночі. Атрей з папером у руках та серйозним обличчям заявив:

- Прошу пробачення, за пів години початок змагання і перед ним мені потрібно дещо Вам повідомити.

Невже те, що ти зі мною одружишся і ці безглузді змагання не потрібні? Та судячи з того яким щастям запалали його очі коли знайшли Патрисію, мої сподівання марні. Дівчина зашарілася і посміхнулася йому. Бісили. Обоє бісили. Сам не може піти з моїх мрій і так відкрито захоплюється іншою. Розумію – його вини в цьому немає та міг би бути хоч трохи не таким привабливим. Трохи придушила свої емоції та владним голосом розпорядилася:

- Добре. Дякую, дівчата, зустрінемося на конкурсі, а зараз залиште нас.

Спостерігала з яким жалем Патрисія покидає кімнату і як сумно дивиться Атрей їй у слід. Я ж маю бути рада за них, але натомість задихаюся від заздрощів. Нарешті всі дівчата зникли і його увага належить лише мені. Він простягнув листки паперу написані охайним почерком:

- Тут інформація про Ваших наречених. Нічого кримінального не знайшли на жодного з них, проте продовжуємо стежити. Всі крім Гаррі залишалися у палаці, він же пів ночі провів у таверні граючи в карти та зловживаючи алкоголем. Зараз він спить біля конюшні. Розбудити його?

Оце так нареченого знайшов Родерік! Невже на когось гідного я не заслуговую? На когось відповідального, сміливого, турботливого з такими проникливими очима, що зараз дивляться на мене та чекають відповіді. Знову мої думки рухаються не в тому руслі. Взяла листки з які тримав Атрей та знайшла інформацію про Гаррі. Швидко пробіглася очима по рядках і переконалася – він ще той гульвіса. Розваги, алкоголь та азартні ігри займають велику частину його життя. Подумавши, все ж вирішила:

- Розбуди цього горе-нареченого. Можливо він буде у стані брати участь у змаганнях. Розкажи йому яка це честь і відповідальність бути нареченим принцеси й своєю поведінкою він ганьбить не лише себе, але й мене, чи щось у цьому роді. Я удаватиму ніби не знаю про це, інакше доведеться вигнати хлопця з відбору.

Очима наштовхнулася на нетямущий погляд Атрея. Вагаючись, все таки наважився поцікавитися:

- Дозволите запитати? – я кивнула на знак згоди. – Навіщо Вам Гаррі на цьому відборі? Я думав Ви будете проганяти не гідних стати королем. Чи розглядаєте можливість побратися з ним?

- Ні. Королем йому не бути, інакше всю державну казну розтратить на свої розваги та випивку. Просто не хочу полегшувати Родеріку завдання, він зі шкіри вилазить, щоб я вийшла заміж за Лестера. Нікого з відбору не виключатиму і ні до кого не проявлятиму симпатій, чим більша конкуренція, тим більше хвилюватиметься.

Зловила на собі захопливий погляд Атрея. Здається йому сподобалася моя ідея та він ніяк не прокоментував моє рішення. Трішки поклонився та розвернувшись направився до дверей. Коли я вже з ним подумки попрощалася хлопець несподівано розвернувся:

- Ви не проти якщо Вас на арену проведе Віл з охоронцями? Я особисто хочу зайнятися Гаррі, щоб він все таки взяв участь у змаганнях.

- Не проти. Я ж казала, твоє завдання забезпечити мені надійну охорону і не обов’язково завжди бути поруч.

Можливо, якщо не бачитиму Атрея, то мої почуття які повертаються з новою силою знову згаснуть. Мені ж вдалося розлюбити його, а тепер цей хлопець розбурхує велетенським виром кохання у моєму серці. Маю зробити все, щоб не дозволити собі ще раз закохатися у свого вартового.

На арену, де відбувалися змагання й було дуже людно, мене й справді проводив Віл з охоронцями. Оголосили мій вихід і я величною ходою пройшла до свого місця. Як тільки сіла одразу розпочався конкурс. Поруч розмістився дядько з дружиною та доньками. Джозеф з іронією у голосі звернувся до мене:

- Що ж, побачимо на що здатні твої наречені. Ти так прагнеш вийти заміж, що згідна навіть з ними пов`язати свою долю.

- Інакше доведеться взяти шлюб з тим, кого оберете мені Ви. – Прокоментувала його висновок.

У блискучих обладунках з мечами та щитами з`явилися наречені, і прикували до себе усю увагу закінчивши наші з дядьком так і не розпочаті дебати. Гаррі не було. Напевно Атрею не вдалося привести його до тями. Озвучили правила битви. Кожен з учасників проведе шість поєдинків з різними суперниками. Вони боротимуться один з одним і це допоможе визначити сильнішого.

Згідно з жеребкуванням першими битву почали Освальд та Метью який вийшов і розсилав повітряні поцілунки дівчатам. Міг би хоч так явно не проявляти свою слабинку. Мабуть, помітивши моє невдоволення отримала від нього такий самий знак уваги. Ніяк не відреагувала, спостерігала з кам’яним обличчям. Нарешті розпочався бій. Освальд одразу накинувся на супротивника, який успішно закривався щитом та відбивав удари меча. Обидва претенденти здавалися однаково сильними, не бачила явної переваги у когось з них і це ще більше підсилювало цікавість. Змах мечем і Метью не втримався на ногах та впав на землю. Судді зарахували заслужену перемогу Освальду.

Наступними на арену вийшли Лестер і Гаррі! Атрею таки вдалося привести гульвісу до тями, і байдуже в якому стані він зараз перебуває. Роззирнулася навколо у пошуках голови своєї охорони. Полегшено зітхнула коли побачила як хлопець стоїть за декілька кроків від мене. Відчула себе впевненіше, вірила, що за необхідності Атрей зможе захистити. Тим часом Лестер завдав першого удару. Він рухався швидко, робив влучні удари. На його фоні Гаррі виглядав дещо мляво та невпевнено. За мить перед очима постала жахлива картина. Мій наречений випустив з рук щит, оголивши свою руку з якої щедро сочилася кров. Лестер так захопився, що поранив свого суперника. Почулися зойки та крики глядачів. До Гаррі підбіг лікар та забрав постраждалого зі справжнього полю бою. Кивнула на Атрея і він підійшов та нахилився до мене. Проказала йому на вухо:

- Дізнайся як там Гаррі.

Охоронець направився до Віла та напевно дав йому це завдання, оскільки сам залишився поруч, а його підлеглий поспішно зник. Джозеф наче потішаючись не стримався від коментаря:

- Здається у тебе зменшилася кількість наречених. Або ж буде король без руки.

Нічого не відповіла. Подальші поєдинки спостерігала з напруженням та хвилюванням. Через деякий час Атрей схилився над мною та тихо доповів:

- З Гаррі все гаразд. Рана невелика, але у цьому конкурсі участі не братиме.

Одразу полегшало. Не хотілося, щоб через цей відбір хлопець залишився без руки. Результати випробування мене не здивували. Абсолютну перемогу здобув Лестер, який виграв у всіх супротивників. Він з викликом подивився мені у вічі та нахабно посміхнувся, явно задоволений собою. Друге місце дісталося Освальду, третє – Метью, а самовдоволеному Барджару - четверте. Квентін програв усім. Здавалося зброя вперше опинилася у його руках.

По закінченню оголошення результатів наказала Атрею провести мене до наречених. Хотілося їх підтримати, адже через мене сьогодні довелося їм розважати натовп. Обійшовши арену опинилася у великій кімнаті де саме з хлопців знімали обладунки. Між ними точилася словесна перепалка, але помітивши мене всі стихли та опустили голови. Настав час моєї короткої промови:

- Кожен з Вас продемонстрував гідний рівень володіння зброєю. Я хвилювалася за Вас і Ви усі виправдали мої сподівання. Лестере, вітаю з перемогою, надіюся наступні конкурси минуть без крові.

Попрямувала до Гаррі який понуро сидів на лавці. Лестер почав знову нахабніти й вигукнув мені у слід:

- А поцілунок принцеси для переможця у якості нагороди буде?

Навіщо йому це? Хлопець навмисно діймає мене, невже вважає, що з таким ставленням я оберу його? Хоча ми надто добре знаємо один одного, щоб грати в такі ігри, він завжди таким був і не змінив свою поведінку, залишився собою.

- Для тебе ця перемога і є найкраща нагорода. – Буркнула я і підійшла до Гаррі який вже підвівся на ноги. – Як ти? Як рука?

- Вже краще, нічого серйозного сам не розумію як отримав це поранення. Після видужання вимагатиму реваншу.

- Ага, щоб я поранив ще іншу твою руку – не вгамовувався Лестер.

Така нахабність не подобалася, хотілося якнайшвидше покинути це місце. Не зважаючи на уїдливий коментар співчутливо звернулася до Гаррі:

- Бажаю швидкого одужання!

Розвернулася та покинула кімнату. Весь час що перебувала там, відчувала себе жертвою серед шістьох хижаків які спостерігали за мною голодними очима. Я звикла до уваги, але у присутності цих джентльменів чомусь почувалася напружено. Йдучи широкою доріжкою, що викладена каменем та по обидва боки засаджена квітами, поцікавилася в Атрея:

- Ти поговорив з Гарі?