Глава 2

- Родерік Геллман показав мені листа, я сам його прочитав. Тож, мила племіннице, - наче змія наголосив на останньому слові та підвівся на ноги: - якщо ти не знайдеш собі нареченого впродовж місяця та не вийдеш заміж я стану твоїм регентом. Звичайно, одружитися з тобою заради трону хтось та й погодиться, але як показує практика навіть з ним не бажають брати тебе за дружину.

У моїй голові ці слова прозвучали наче грім та боляче озвалися у серці. Задоволений собою Джозеф покинув кімнату сильно грюкнувши дверима. Як я не намагалася перший бій програний. Якщо цей чоловік стане моїм регентом, то розпоряджатиметься моїм життям як заманеться, може навіть видати заміж за потрібну йому людину й управляти країною через неї. Хоча я більш схильна вважати, що йому вигідніше мене убити й отримати абсолютну владу. Від моїх роздумів мене відірвав схвильований голос Атрея:

- Ваша Високосте, з Вами все добре?

- Так, - похитавши головою невпевнено мовила я. – Дай мені хвилину отямитися, не кожного дня дізнаєшся про розрив заручин. Скажи Кіфу негайно викликати до мене Родеріка.

Поки охоронець виконував мій наказ я намагалася впоратися зі своїми емоціями. Чому у найважчу хвилину мого життя я залишилася зовсім сама? Одночасно покинули батько та наречений. Здається цей день вже не може стати гіршим. І де мені за місяць знайти майбутнього чоловіка? Добре хоч посаду для Атрея відвоювала. Він покірно стояв біля мого столу та зацікавлено дивився на мої страждання, наче на щось чекав. Ну звісно, я ж так і не вручила йому атрибутів його маленької влади. Відкрила верхню шухляду стола та дістала звідти печатку та брошку, які мають належати голові моєї охорони. Підійшла до чоловіка та простягнула печатку:

- Вітаю з призначенням. Зазвичай така процедура проходить у більш урочистих обставинах, але у нас траур і невідомо коли відбудеться найближча нарада. Мені потрібно щоб до своїх обов’язків ти приступив негайно. У мене зовсім ненадійна охорона, пропустили Джозефа навіть не повідомивши про його прихід.

- Не турбуйтеся, я з`ясую причину такого вчинку.

Сказавши це він обережно взяв печатку з моєї долоні ледь торкаючись до неї пальцями. Секундний дотик схвилював, він послав тілу невидимий імпульс від якого все всередині мене затремтіло. Перебуваючи дуже близько від Атрея спробувала причепити брошку на його камзол. Одразу зауважила мужній стан чоловіка та широкі плечі. Ніс уловив приємний аромат парфумів які нагадували лаванду з терпкими домішками мигдалю і чогось ще. Його присутність хвилювала, поруч з ним я відчула себе маленькою беззахисною дівчинкою якою була у мить нашого знайомства.

- Ви намагаєтесь проштрикнути моє серце чи мій камзол? – якось насмішкувато мовив він. Зрозуміла, шпилькою уколола його груди. Соромлячись відпустила брошку яка ненадійно трималася лише з одного боку та відступила до свого крісла:

- Вибач. Зачепи її сам, одяг з товстої тканини, важко почепити прикрасу. Наказ про твоє призначення підпишу сьогодні тож можеш сміливо приступати до своїх обов’язків. Зараз Родерік поділиться результатами розслідування. Можливо у тебе вийде з'ясувати щось ще.

Хлопець розуміюче кивнув та закріпив брошку при цьому якось дивно посміхаючись. Схоже тішився новій посаді, хоч і намагався не виказувати своєї радості. У двері невпевнено постукали й вони ледь прочинилися. Зазирнув переляканий Кіф, паж який виконував мої забаганки. Сьогодні його завжди бліде обличчя здавалося ще білішим і на фоні світлого волосся виглядало дещо моторошно. Тихим голосом доповів:

- Прийшов перший радник Родерік Галлман.

Я наказала впустити чоловіка і граційно сіла у крісло. Впевненою ходою він зайшов до кабінету тримаючи у руці папери та привітався у поклоні:

- Доброго дня! Хотіли мене бачити Ваша Високосте?

Не чекаючи відповіді зручно вмостився у кріслі навпроти. Я зробила жест рукою наказуючи цим самим присісти Атрею, що він і зробив.

- Як просувається розслідування вбивства короля? – радник невдоволено перевів погляд на охоронця, усім своїм виглядом показуючи небажання говорити. Мені довелося повторювати: - Атрей відтепер голова моєї охорони тож розповідайте все, можливо у нього вийде знайти нові докази.

Родеріку таке не сподобалося. Ще б пак. Перший радник країни має звітувати перед неповнолітньою принцесою яка хоче погратися у владу та молодим охоронцем. Принаймні це побачила у його зелених очах сповнених злості. Він розвів руками:

- Немає чого розповідати. Короля знайшли мертвим у власному ліжку з перерізаним горлом, ймовірно вбивця застосував ніж або кинджал. Охоронці нікого не бачили, їх взято під варту, хто і як проник у покої невідомо. Але розслідування рухається у правильному напрямку і вже скоро будуть результати.

Я важко зітхнула. Який же це правильний напрямок якщо досі нічого не відомо? Або Родерік не бажає ділитися новими фактами, або він так погано працює. Більш схильна до першого варіанту. Надіюся в Атрея вийде щось дізнатися. Існувало ще одне питання яке хвилювало мене:

- Це правда що принц Даррел розірвав заручини зі мною?

- Так, ось його лист який ми отримали декілька днів тому.

Родерік простягнув мені листа і я одразу почала жадібно читати. У ньому принц вибачається за свій вчинок та пояснює це тим, що закохався й одружується з іншою. Хоч у когось буде шлюб з коханою людиною. Мені така розкіш не судилася, але така ціна влади яку намагаюся отримати, а коханій людині я зовсім не потрібна. Зустрілася поглядом з Атреєм і одразу подивилася на свого радника:

- А мені раніше про це не можна було сказати? Я виставила себе повною ідіоткою написавши листа Даррелу з проханням якнайшвидше одружитися зі мною.

- Ми хвилювалися за Ваш стан, через важку втрату батька Вам і так було не легко, а тут ще така новина. Вирішили повідомити пізніше. – Його виправдання мене не заспокоїли. Мабуть, Родерік помітив іскри злості, що вирували у моїх очах та спробував покращити ситуацію: - Не хвилюйтеся, Вашого листа не доставили, я подбав про це і перехопив його.

Цими словами чоловік перетворив мої іскри у справжній вогонь це більше розізливши мене:

- Як ви посміли контролювати моє листування?

- З усієї поваги я королівський радник і повинен знати про всі дії з іншими державами. Вважайте я врятував Вас від ганьби. Вже декілька днів підбираю нового нареченого і маю варіанти. З кожним із них провів розмову і переконався у їхньому бажанні боротися за Ваше серце. Ось, погляньте на список.

Він простягнув листок паперу на якому було зазначено лише шість кандидатів. Усіх, крім одного знала особисто, тому дуже здивувалася такому вибору:

- Кажіть як є, боротися не за моє серце, а за престол. Чому їх тільки шість, невже так мало охочих стати королем?

Родерік хитро примружив очі та відкинувся на спинку крісла. Здається я здогадуюсь про справжні наміри мого радника, але цікаво почути його версію. Чоловік почав палку промову:

- Звісно ні, але королем має стати гідна людина, аристократ, мінімум герцог. Сміливий, освідчений, розумний чоловік якому більш як двадцять один рік, щоб зміг бути Вашим регентом. Королівських родичів одразу виключив, а ще одружених та тих які не виправдали надій короля Теодора. Тому їх залишилося лише шість.

- А принци інших країн закінчилися? – не здавалася я. Радник впевнено заявив:

- Після відмови Даррела Родмана я автоматично виключив і його брата Деміана, а заручини з принцами вимагають багато часу, за місяць ми не встигнемо. Крім того, не залишилося неодружених принців, хіба що син східного правителя, але у нього вже є дві дружини, можете стати третьою, їхні звичаї таке дозволяють.

Така перспектива здавалася ще гіршою ніж заміжжя з цими герцогами. Ще раз пробіглася очима по списку. Ці персони мені не подобалися, одразу можна виключити їх усіх, крім одного незнайомця. Але судячи з підібраних імен він не буде кращим за інших. Родерік вбачав тут свою вигоду про яку не змогла змовчати:

- Серед запропонованих осіб Ваш син. Бажаєте стати тестем королеви?

Радник дещо напружився, проте намагався не показувати цього. Звичайно він чекав на це запитання:

- А Ви вважаєте його не гідним нареченим? Лестер підходить по всім критеріям які я перелічував раніше і було б не правильно не включати хлопця в список лише тому, що він мій син. Вибір за Вами, можете вийти заміж за іншого.

Та Лестер не єдиний потенційний наречений хто має відношення до радника. Помітила і найкращого друга Родеріка і це дуже здивувало:

- Припустимо, та що робить тут ім`я Освальда Стівенсона? Він же поважного віку та має дітей.

- Освальд вдівець, а його досвід управління країною неоціненний. Нам пощастило, що така людина погодилася стати Вашим нареченим. Щоб краще придивитися до кандидатів влаштуємо відбір з конкурсами та змаганнями, Ви особисто поспілкуєтеся з ними, побачимо як вони проявлять себе, все ж короля обираємо. Хто знає, можливо станеться диво і Ви закохаєтеся в одного з них.

При цьому чоловік хитро підморгнув, надіється - це буде Лестер. Сам відбір здається мені приниженням. Мало того, що від мене відмовився Даррел, так Родерік ще й умовляв усіх цих хлопців і чоловіка поважного віку стати моїми нареченими. Почуваюся жахливо: приниженою, покинутою, самотньою та нікому не потрібною. Бачачи мої вагання Родерік натиснув на болючу тему:

- Звичайно, можете не виходити заміж, але тоді Ваше життя опиниться у руках Джозефа. Ваш батько цього не хотів, а враховуючи напружені стосунки між ними то я невпевнений, що Ваш дядько діятиме у Ваших інтересах.

Розумію, радник має рацію та все одно не в захваті від цієї ідеї:

- Схоже у мене немає вибору. Добре, влаштуємо цей дурнуватий відбір.

Герцог пожвавішав. Не приховуючи своєї радості він підвівся і попрямував до виходу:

- Я знав, що Ви погодитеся, повірте так буде краще. Сьогодні я організую вечерю, знайомство з Вашими обранцями. Ідіть одягніть кращу сукню, зробіть шикарну зачіску та завоюйте серця цих чоловіків і ні про що не турбуйтеся, Ваше завдання – сяяти, а з всі справи залиште мені.

Не давши можливості заперечити він радісно зник за дверима. Що це щойно було? Родерік натякав на мій поганий вигляд? Звичайно, смерть батька негативно позначилися на мені, але ж не настільки як описав це герцог. Важко зітхнула та приставила долоні до голови схилившись над списком претендентів на мою руку. Добре, якщо по-чесному, то над списком претендентів стати королем. Без своєї корони я їм не потрібна. Помітила як Атрей, що весь цей час сидів мовчки та непорушно має намір підвестися тому поспішно простягнула йому листок:

- Поглянь на цих кандидатів, як думаєш комусь з них можна довіряти?

Хлопець уважно прочитав імена моїх наречених та задумався:

- Скажу відверто: один гірше іншого. Мені здається, що всі вони підібрані навмисне щоб Ви обрали Лестера. Можливо я помиляюся, але це розумний хід з боку Родеріка. Не рекомендував би Вам залишатися на одинці з нареченими. Краще хай завжди буде присутній хтось з охорони.

Я теж про таке подумала. Та що мені залишається? Вибір між владою дядька та Лестером, на якого досі сердилася. Він ще довго глузував з мого зізнання у коханні до Атрея, сам чув усе на власні вуха і не виключаю, що ще й плітки поширював. Я опинилася у скрутному становищі, потрібно якось перехитрити усіх і отримати бажане.

На мене дивилися нереально приголомшливі очі з-під довгих вій, карий колір надавав їм загадковості й такий пильний погляд знову запалив пожежу у моєму тілі. Мужній, сміливий, красивий, бажаний – перед мною сидів справжній чоловік моєї мрії й хоч я вже не кохаю його, він і досі викликав ураган емоцій у душі. Не витримала і запропонувала:

- Атрею, одружися зі мною.

Побачила у його очах розгубленість. І як тільки я насмілилася озвучити те, про що тільки недавно перестала мріяти? І це після того, як не минуло й години з його заяви, що не змінив свого ставлення до мене. Бачила, таке йому не сподобалося тому поспішила виправитися:

- Я не так сказала. Пропоную угоду. Це буде тільки формальний шлюб. Ти лише зробиш мені послугу і станеш регентом для мене та королем для інших. Одружишся лише на два роки, поки мені не виповниться двадцять один рік. Твоє життя не сильно зміниться: у нас будуть різні покої, я не втручатимуся у твоє особисте життя. По закінченню цього терміну скажемо, наприклад, що ти безплідний, для королеви спадкоємці важливі, нас мають розлучити. Отримаєш маєток і щедру винагороду, все що захочеш. Я просто хочу бути впевнена, що мій чоловік не встромить ножа мені у спину в першу шлюбну ніч та не намагатиметься взяти владу у свої руки.

Він мовчав. Свердлив мене поглядом та змушував моє тіло палати вогнем. Вже пошкодувала про сказане, ясно ж, відмовить. Цьому хлопцю я не потрібна ні з короною, ні без. Навіть на формальні стосунки не погодиться. Проте крихітна надія витала у моєму серці як дим з якого може розпалитися багаття. Після тривалої мовчанки нарешті почула хоча б щось з його вуст:

- Це наказ?

- Ні, пропозиція. Я не смію таке наказувати, не хочу, щоб це було проти твого бажання.

Хлопець полегшено видихнув, я ж навпаки ще більше напружилася.

- У такому випадку змушений Вам відмовити. У мене вже є наречена і розривати з нею заручини не бажаю.

Оце так новина. У нього є наречена, є кохана, він знайшов своє щастя, а я й досі продовжую думати про нього холодними ночами. Скільки ще принижень та розчарувань маю пережити, щоб усвідомити: Атрей для мене нездійсненна мрія і час змиритися з цим. Намагаючись не виказувати свого засмучення фальшиво усміхнулася:

- Вітаю! І хто вона?

Трохи замешкавшись, ніби роздумуючи чи розкривати ім`я своєї обраниці все ж зізнався:

- Патрисія Мареспун. – Спробувала пригадати її, але дівчину з таким ім`ям не знала. Атрей наче підслухав мої думки й підказав: - Вона покоївка у палаці.

Мабуть, він дуже кохає її якщо надав перевагу простій покоївці, а не королеві. Я бажаю йому щастя, тому доведеться відпустити цього хлопця зі свого серця. От тільки б знала як це зробити давно зробила б:

- Коли весілля? – мій голос видав розчарування та біль які зараз відчувала. Атрей ніби не помітив цього:

- Ми ще не визначилися з датою, але надіюся воно відбудеться найближчим часом.

Мені залишається лише порадіти за нього і зосередитися на своїх проблемах. Прибрала з обличчя натягнуту посмішку, все одно у її щирість хлопець навряд чи повірив:

- Повідомиш коли воно відбудеться, я випишу тобі премію. У такому разі можливо у тебе вийде підшукати мені вірного герцога який погодиться на мою пропозицію фіктивного шлюбу. Хочу бути впевнена, що через два роки він не перечитиме нашому розлученню та виконуватиме усі мої накази. Якщо не знайдеться така людина, то доведеться виходити заміж по-справжньому за когось з обраних Родеріком.

Він кивнув головою на знак згоди. Поклав на стіл листок зі списком наречених та підвівся:

- Якщо ми все обговорили, то з Вашого дозволу я піду займуся роботою, потрібно повністю змінити охорону, а ще відселити людей з королівського крила. Вас особисто проводити до покоїв?

- Не варто, я не буду переодягатися для сьогоднішнього вечора, у мене справи, а якщо ці чоловіки так сильно хочуть корони, то терпітимуть мене й таку. Я досі у траурі. Скажи Кіфу, щоб покликав писаря, потрібно видати наказ.

Атрей галантно поклонився та вийшов з кімнати. Провела його поглядом і мене почали мучити сумніви щодо правильності свого рішення. Якщо й досі так дивно реагую на цього чоловіка то чи зможу нормально з ним працювати? Чому давно забуті почуття повернулися варто було лише поглянути на нього? Оскільки довіряти не можу нікому то у мене немає варіантів кого призначити на цю посаду. Я мала б сердитися на нього, вдруге знехтував моєю увагою, проте не могла. Сподіваюся більше нічого не відчуватиму до Атрея, він незабаром одружиться тож досить тішити себе надіями.

До вечора займалася наказами, не глобальними, на них я ще не мала права, але ті які стосуються палацу цілком у моїй владі. Занурилася у роботу, намагалася не думати про голову своєї охорони та про моїх горе – наречених. Це було важко, неприємні думки самі відвідували мене, тож зосередитися не просто. Від роботи відірвав стук у двері. Доповіли про прихід Родеріка який вирішив разом зі мною піти у столову, де вже чекали мої кавалери. До зали йшла у супроводі шістьох охоронців, так як і пропонував Атрей. Його самого не було, напевно на побачені з Патрисією. Звичайно, чим ще зайнятися у такий паскудний вечір. Родерік перейняв мій настрій та намагався заспокоїти:

- Усі хлопці вже чекають на Вас. Вони погодилися брати участь у змаганнях і перше випробування влаштуємо після завтра. Дехто з них тільки сьогодні приїхав, тож відпочинок не завадить. Ми організуємо яскраве шоу, вони змагатимуться на мечах. Король має відмінно володіти військовою справою, побачимо як проявлять себе кандидати.

Я схвально кивнула. Краще нехай вважає, що я з усім згодна, не посвячувати ж його у свої справжні наміри. Дійшовши до столової почула добре поставлений голос, що оголошував про мій прихід. Велично увійшла до кімнати де струнко вирівнялися мої наречені. Неймовірно зраділа, коли краєм ока біля дверей побачила Атрея, який уважно міряв поглядом кожного хлопця. Все-таки не пішов на побачення, особисто контролює мою безпеку на цій вечері. Родерік задля пристойності почав знайомити мене з нареченими, хоча у цьому не було потреби, майже усіх й так знала.