8 Глава

Павло

Вечеря пройшла спокійно і навіть сумно. Коли я зайшов до себе в кімнату, приліг на ліжко і дістав свій телефон, то одразу він мене сповістив про вхідне повідомлення.

Для мене стало несподіванкою, що Поліна так швидко погодилася. Або Ромочка насправді їй у всьому зізнався, або...

Ну, явно, що вона зажадала зовсім не хилу суму грошей. Все ж розумна сучка! Гарна, кмітлива і розумна! Ідеальна дівчина, але тільки не для мене.

Такі ніколи не стануть плазувати перед тобою, як це, наприклад, робить Софі. Абсолютна покірність, аж бісить!

... - Павле, я тебе люблю. Так сильно тебе люблю, - щодня, по кілька сотень разів вона повторює ці слова. Дратує! Я її зовсім не кохаю. Батько сказав - я одружився. Поліна впевнена, що я весь час танцюю під татову дудку, але - ні, я вибираю для себе найкращий варіант.

Ніколи не кохав у своєму житті, і вважаю, що абсолютно правильно, коли шлюб укладено лише з однією метою - бізнесу.

Батькові Софі я одразу сподобався, та йому вже кортіло, мабуть, кудись сплавити свою тридцятирічну доньку. А тут - така вдала кандидатура.

- Пашо, як скоро ви із Софі подаруєте мені онука? - несподівано зайшла в мою кімнату мама. Вона й раніше любила входити без дозволу, і, видно, ця звичка нікуди не поділася.

- Софі не може мати дітей, мамо. Ми вже проходили двічі аналізи. Вона безплідна. У мене ж із цим повний порядок.

- Ні! Але як же так? - засмученим голосом запитує вона.

- Ну нічого, я знайшов варіант вирішення цієї проблеми - сурогатне материнство. Мені Софі пропонувала такий варіант, але я не думав серйозно про це. Виявилося ж, що більшість дітей зірок були зачаті і народжені на світ саме таким чином.

- Так, це чудова ідея. Але, як не крути, сурогатну матір вважатимуть біологічною матір'ю дитини. Дуже багато випадків буває, коли вони відмовляються віддавати дитину після народження.

- У них прокидається материнський інстинкт і все в цьому дусі?

- Так, саме так. Вона носить її під своїм серцем дев'ять місяців.

- Мамо, є й безсердечні суки, які за хороші гроші зроблять абсолютно все. Народила - віддала - заробила. Ось така схема.

- Пашо, чому ти в мене такий жорстокий? Чому ти так ставишся до жінок? Навіть Софі ти не зміг полюбити! А вона - ідеальна в усіх планах.

- Така ж ідеальна, як Поліна? Так, мамо?

-Поліна просто схибила. Усі роблять помилки, синку.

... Ох, мамо! Знала б ти, яку помилку збирається зробити Поліна, не стала б так про неї добре відгукуватися! Тож, не буду її травмувати ще більше, їй і так вистачає останнім часом. Байдужість батька просто вбиває її.

Адже він любив її, сильно любив. А зараз... Так, і не моя справа це, тільки матір шкода.

-Гаразд, я піду, полежу. Голова розболілася щось.

- Звісно, йди, - кажу їй, вона підходить до дверей і виходить.

Трохи пізніше, коли мама вже пішла, засмучена тим, який жорстокий і безсердечний у неї син, я попрямував у кабінет до батька - треба вже обговорити останні деталі нашого плану під назвою "Поліна". Батько щось захоплено читав у ноутбуці.

- Тату, Поліна висунула свої умови за сурогатне материнство.

- Хто б сумнівався! Вона - та ще штучка! Тобто їй мало того, що ти не заявляєш на Рому, залишаєш його безкарним, вона й собі хоче щось виручити? Ну, що сказати? У цьому є логіка. Скільки вона хоче?

- Ти одразу зрозумів, що йдеться про гроші, - батько тільки пирхнув у відповідь.  

- Сто тисяч. Доларів.

- Ого! Ось це розумниця-красуня-акула!

- Я призначив їй завтра о 12-й, в офісі - підпишемо договір. У будь-якому разі, на руки отримає тільки половину суми, решту - коли з вагітністю не буде запитань і усіляких там загроз. Пропишу жорсткі умови - за невиконання зобов'язань.

- Так, Пашо, треба залізно позначити - за що і які наслідки, якщо не послухається. Інакше - не знаєш, чого від неї очікувати. До речі, їй поки зовсім не обов'язково знати, що це буде не сурогатне материнство. Тобі потрібні її гени, якщо вже Софі виявилася пустоцвітом. Гени, гени, і ще раз - гени! Скажеш Поліні про те, що вона носитиме вашу спільну дитину пізніше. Так їй ще болючіше буде - тут доведеться розлучитися зі своєю дитиною. Хоча, хто її знає - може, їй зовсім не потрібні діти? І їй буде все одно. Подивимося. Головне зараз - підписати договір, зробити ЕКЗ і стежити за здоров'ям Поліни. І очей із неї не спускати!

- Так, батьку, я пам'ятаю всі пункти нашого плану. Поки що все йде, як треба. Крім грошей, що запросила Поліна, су*ка меркантильна. Але це копійки. Нехай уже отримає. Напевно, батькам хоче допомогти або квартиру собі нарешті купити. Чорт із нею! Так. Оселю її у своїй службовій квартирі. Там скрізь камери, ну, або майже скрізь. Можна буде трохи менше охорони за нею закріпити. А потім уже перевезу її в заміський будинок. Там і повітря свіже, і місця багато. Нехай випасається на полонинах!

Батькові сподобався мій жарт. І взагалі - поки що все чудово!

Поліна

Учора я зібрала всі свої речі і пішла. Зняла номер у готелі. Не хотілося собі відмовляти ні в чому. Тому номер "люкс" став моїм вибором на ніч. Гарний дизайн номера, величезне ліжко, все за вищим розрядом.

Паша прийме будь-які мої умови, і навіть у договорі, який мені належить завтра підписати, я висуну свої вимоги.

... - Він благав тебе стоячи на колінах, так? Я все ж таки мав рацію.

... - Ні, він не благав мене, я сама вирішила допомогти коханому чоловікові.

... - Завтра о дванадцятій в офісі. І без запізнень, - попередив він і відключився.

За годину він чекатиме мене в офісі. Павло Чорний не любить, коли запізнюються, тож не примушуватиму його нервувати, поснідаю, прийму ванну і вирушу на зустріч.

Я вже зняла з себе нічну сорочку, зайшла у воду, але почула дзвінок. Довелося повернутися, щоб відповісти. Дзвонив він.

- Так.

- Привіт. Ти де зараз перебуваєш?

- Скоро буду виїжджати до тебе, Пашо.

- Не треба, я сам приїду до тебе. Де ти? Удома?

- Ні, я не вдома.

- А де? - голос у нього був сердитим.

- Тобі важливо знати, де я чи з ким я?

- Та мені байдуже на те, з ким ти! Хто і як тебе всю ніч, чи ти когось! Якщо я запитую, я хочу отримати конкретну відповідь!

- Я в готелі "Бригантина". А що сталося? Я не спізнююся, час ще є.

- Я приїду до тебе з договором туди. Буду за півгодини.

- Не треба! Я не хочу, щоб ти приїжджав у готель. Навіщо тобі зайві чутки? Якщо нас побачать удвох, то...

- Мені байдуже, хто і що подумає! Я їду до тебе! Чекай, - безапеляційно заявляє Паша і відключає телефон.

Я в подиві дивилася на телефон - що трапилося в Паші, якщо його так несе? Адже не кричить, не біситься, але відчуття, що я скоїла злочин і зараз мене приїдуть судити. Треба поквапитися.

Павло

Учора залишився в батьків. Усі ці розмови з батьком, обговорення планів, підготовка договору, внесення фінансових змін - затримали мене майже до ночі. Я не виспався. Ну, якщо ще додати те, що без жінки ніч провів, стане зрозуміло, чому вранці ледве стримувався з усіма, хто під руку потрапляв.

Їхав до Поліни з думками про майбутні "переговори". А потім вирішив, що не буду їй нічого пояснювати - нехай сама розбирається, якщо хоче. Упевнений, щойно гроші перед носом замайорять, одразу все підпише.

Я приїхав трохи раніше і, за додаткову винагороду адміністратору, вже перебував у номері Поліни. Вона все ще була в душі. Я уявив її під струменями води й одразу відчув тісноту у брюках.

Чорт! Це зовсім недоречно!

Поліна вийшла з ванної, зав'язуючи на ходу халат і просушуючи рушником волосся. Вона підняла голову і здригнулася, побачивши мене в кріслі.

- Блін! Пашо! Як налякав! Хто тебе сюди пустив? Ах, ну звісно! Гроші вирішують усе!

Я дивився на розлючену Поліну і відчував, як мені стає легше. Усе-таки обожнюю її мучити!

- Замовкла. Швидко! - чітко кажу їй. - Сіла сюди. Читай.

І викладаю перед нею договір. А поруч - стопку баксів. Так, я вирішив показати їй готівку - для прискорення процесу підписання договору.

Ну ось, як я й припускав - Поліна замовкла і не відводила очей від зелененької пачки. Вона сіла на диван навпроти мене і взяла договір. Читала, постійно відволікаючись на долари. Мені стало огидно за цим спостерігати.

- Поліно! Не відволікайся! Найголовніше для тебе гроші?

- Я ж маю знати, що отримаю натомість - за рік свого "ув'язнення".

- Якщо ти все виконаєш за домовленістю, то отримаєш 50 тисяч зараз, стільки ж - після семи місяців вагітності, і ще 50 тисяч - після народження дитини.

- А якщо щось не вийде? Ну, хіба мало - всяке буває.

- Ці 50 тисяч - уже твої, щойно підпишеш договір. А всі інші нюанси прописані в пункті "Відповідальність сторін".

Далі все було так передбачувано! Поліна перегорнула договір до самого кінця і підписала.

- Ось - ще два примірники, - вона і їх підписала і тут же схопила бакси. - Завтра о 9 ранку я за тобою заїду, нам треба в клініку - перевірити стан твого здоров'я.

Вона мене не слухала, захоплено перераховуючи улюблені зелені купюри.

- Поліно! Завтра о 9-й будь напоготові!

- Буду. Не турбуйся, - не піднімаючи очей, пробурчала вона.

Перебувати поруч із такою Поліною було ще огидніше, ніж у ті моменти, коли ми з нею сварилися. Я відвернувся і вийшов.

***

Поліна

ЕКЗ проведено - не дуже приємні відчуття. Залишається чекати, чи вийшло? Два тижні мені доведеться прожити в якійсь із квартир Чорного під невсипущою охороною - а раптом я знову що-небудь надумаю? Ну-ну, давайте! Може, ще я і не зможу завагітніти. Однак, через чотирнадцять днів і тест, і лікар підтвердили - вийшло! І все.Мене, як підмінили! Я не знаходила собі місця - я не хотіла виконувати забаганки Павла! Що робити? Скоро мене перевезуть в окремий будинок, і звідти я вже точно не вирвуся. На мене просто затемнення знайшло - НЕ ХОЧУ!

Загнав мене таки в кут!

Щоб його!

Він заплатив і я повинна виношувати, а потім народити! Я вже ненавиджу цю дитину.

Вранці мене трохи нудить. Жахливе відчуття! А зі збільшенням терміну вагітності все буде лише погіршуватися. Токсикоз буде сильнішим і страшнішим.

Везе ж дружині Павла! Не мучитиметься і не страждатиме від болю! Добре влаштувалися!

У мене, звісно, не було жодних медикаментів, щоб перервати цю небажану вагітність, але згадуючи шкільну літературу, я знайшла спосіб!

Я дочекалася, коли охорона поїхала, а кухарка готувала вечерю, і стягнула ключі від вхідних дверей.

Але найстрашніше попереду: я, як одержима, кинулася у своїй кімнаті до важкої шафи і спробувала її підняти. Кошмар - яка тяжкість! Я напружувалася знову і знову. Допоки не відчула тягнучий біль внизу живота, а потім і гарячу вологу - там... Перевірила - кров.  Вийшло!

Не відчуваючи болю, я навшпиньки до своєї кімнати, зібрала швиденько свої речі, взяла документи з шафки та кредитку, на яку й було мені переказано 50 тисяч. Потім вийшла тихенько в коридор і вислизнула за двері - у чому була. Мені пощастило, що вже сутеніло, інакше жінка в халаті й капцях викликала б інтерес у всіх. До того ж було вже значно прохолодно. Не травень місяць!

Добре, що Павла не було в місті в цю секунду! Свобода! Звісно, поки що не остаточна, але я вже передчуваю її.

Викликала таксі, під'їхала до найближчого відділення банку, щоб зняти гроші. Вигляд мій збентежив персонал, але діватися нікуди - обслужили. Рівно за годину я перебувала на орендованій квартирі, знайденій через додаток, і замовляла собі квиток на завтрашній автобусний рейс до Амстердама.

Давно мріяла там побувати!

Сподіваюся, що Паша не приїде провідати мене завчасно, адже, за розмовами його охоронців, він має ще затриматися щонайменше на три дні в Кельні.

Чи відчувала я таку вже велику провину перед Павлом? Ні! Точно ні!

Звичайно, я знову обдурила його надії, як і три роки тому. Але те, що він запропонував!!! ... Це виходить за рамки розуміння! Я накручувала себе все сильніше. Я відчувала себе акторкою з американського фільму "Чужий", де щось забиралося в людину і росло там, харчуючись цією людиною. Я вичитала десь, що серце у плода починає пульсувати (не битися!) на 22 день вагітності, а я прибрала його на 20 день. Значить, я нікого не вбила! "Це" ще не було дитиною!

Але десь дуже глибоко всередині свого серця і душі, я розуміла, що зробила невиправну помилку. Я не дозволяла собі думати про це, але сумні думки підточували моє самовладання.

Отже, завтра я поїду звідси. І можливо - назавжди.