7 Глава

Павло

Наша розмова зайшла в глухий кут. Поліна як завжди - трималася гідно, навіть грубила. Сміла звинувачувати мене у брехні та спеціальній підставі. Ні, Поля, я нічого не підлаштовував, це все мій коханий татусь, який і хоче, щоб я саме тебе трахнув, а ти народила хлопчика - вундеркінда. Все ж таки не поділяю я цю божевільну ідею татуся.

Дав їй вибір, поставив умову. Вона не погодилася і не сказала "так", але ось коли Поліна піднялася з дивана, і я побачив її вигляд ззаду. Чорт! Просто не зміг стриматися. Уявляти на місці дружини її - це одне, а ось коли вона реальна, вся така гарна, зухвала і сексуальна - це зовсім інше.

Сукня ідеально сиділа на її тоненькій фігурці. Так, і хотілося мені її й справді поставити трохи на місце. Звісно, я б не посмів її поиметь в офісі, я ж не зовсім нелюд. Але докладно описати те, що на неї чекало, зобов'язаний був.

Вона пахла чудово, груди, як мені здалося, трохи збільшилися.

Але я змушений був відпустити її, - відправити додому обсудити все з чоловіком і змусити прийняти правильне рішення - на мою користь.

До речі, про цю розмову час повідомити батька. Швиденько дістаю телефон і набираю його номер.

- Так, синку.

- Я поспілкувався з Поліною.

- Вона погодилася?

-Ны, але я був переконливим. Навіть занадто.

- Ти вмієш, я тебе знаю. До речі, ти скоро будеш?

- А що?

- Мама приготувала вечерю і чекає на тебе. Паша, давай сьогодні ти проведеш свій вечір із сім'єю, а не в обіймах чергової дівчини за викликом.

- Ти про мене занадто багато знаєш, батьку.

- Облиш Приїхати назад у рідне місто, подалі від не коханої дружини, яка до того ж виявилася не такою жінкою, яка зможе втамувати твій голод. Висновок цілком логічний.

- Ну, тату, свій голод я міг втамувати просто в кабінеті, притиснувши Астахову до дверей і вже починаючи працювати над зачаттям дитини.

- О, ні, Пашо! Такого б ти не зробив. Сам знаєш - не бачити тоді тобі ні саму Поліну, ні дитину. А вже вона обернула б обов'язково цей випадок на свою користь. Такі, як Поліна, не викидають відразу білий прапор, не в її характері.

- Думаєш, вона в тому становищі, щоб зі мною воювати?

- Не думаю. Але все одно, так просто вона не поступиться.

Поліна

- Рідна, я вдома, - кричить із коридору Рома, коли заходить у квартиру.

- Я так зголоднів, ти потішиш мене чимось смачненьким? Це тобі, - запитує, а потім простягає мені маленьку оксамитову червону коробочку.

- Вибач, нічого не встигла приготувати, бо була зайнята. Бачилася з коханням усього свого життя. Ти в курсі, що Чорний повернувся?

Обличчя Роми витягнулося від подиву.

- Ні, поняття навіть не мав. Облиш, він одружився, і давно про тебе забув. У нього дружина - така красуня!

- Виходить, ти звернув увагу на Софію?

- Кинь, тобі з нею точно не зрівнятися. Ти в мене найкраща, - він тягнеться до мене, щоб обійняти й поцілувати, але я не дозволяю.

- Чому ти мене обманув, Ромо? - одразу наважуюся на розмову.

- Люба, про що ти?

- Чому не говорив, що працюєш у компанії Чорного?! Чому?

- Звідки ти дізналася?

- Серйозно? Ромо, звідки я дізналася? Чорний поділився! Він сьогодні викликав мене в офіс до себе. І знаєш, що ще? Про тебе було відзнято чудове кіно, Ромо, коли ти брав гроші із сейфа. Не хочеш пояснити? Як я розумію, ось ця коробочка придбана саме на них? - забираю з його рук, підходжу до вікна і викидаю в нього.

- Що ти робиш? - кричить він і різко хапає мене за руку.

- Я кохаю тебе! Я довіряла тобі!

- Я теж кохаю тебе. Я не крав, сейф був відкритий.

- Не бреши, ти його зламував - на відео все відображено!

- Що тобі ще сказав цей виродок?

- Цей виродок хоче від мене дитину! Вони з татусем зовсім збожеволіли!

- А що натомість?

- Вони закриють очі на твою витівку і залишать ці гроші тобі! Не звернуться з прямим доказом у поліцію. У мене ніч на роздуми!

- Дитину? Тобто він хоче все ж таки тебе! От виродок!

- Він хоче дитину, але ти маєш рацію, не відмовився б і мене поиметь. І мало не зробив сьогодні це в офісі!

- Я його вб'ю! От же сволота!

- А я думаю, Ромо, що це ти в усьому винен!

- Я? Та я ці гроші хотів для нас! Щоб ми нормально жили! Хотів узяти в кредит квартиру! Ти навіть не розумієш, як дорого вартували мені твої запити всі ці роки!

- Мої запити?! Мої запити?! Краще скажи-но мені, чоловіче, про свої запити! Тебе не влаштовувала я, що ти пішов наліво? А? Що мовчиш? Онімів? Так, Паша мені й ці відео показав - де ти з якоюсь жіночкою обтискаєшся.

Не знаю, чому, але я вирішила взяти його на понт, ніби я щось бачила. Я дивилася на його відкритий рот і вирячені очі і з жахом розуміла, що Паша не збрехав. Рома схаменувся, і очі в нього забігали.

- Що таке ти кажеш, люба? Це зустріч була просто по роботі. Ну, обнялися під час зустрічі. Ну, поцілувала вона мене трохи сильніше. Я не очікував!

- Усе, Рома, досить. Не принижуй брехнею ні себе, ні мене. Нічого мені Чорний не показував про твої пригоди. Я сама вирішила тебе перевірити. На жаль, ти проколовся. Мені не цікаво: скільки разів, із ким, коли. Не важливо. Між нами більше нічого немає.

- Як? Поля! Пробач мені! Пробач!

- Я збираю речі, а ти залишайся. Я не хочу тут перебувати більше.

- Поля, а як же я? Я ж для нас хотів....

- Що для нас? Для дівки своєї ти крав ці гроші! Мені каблучку запхав! А все робив заради свого задоволення! Краще мовчи, Ромо. Не дратуй мене!

- А я? Мене ж посадять, - він майже плакав.

Господи, за що мені це? Який негідник! А я дурепа. Тому, що нічого не бачила і не помічала. І тому, що мені його шкода.

- Дай мені зібратися. Забирайся з очей. Я вирішу твоє питання. Як - тебе не стосується. Але, якщо я ще раз тебе побачу, нарікай на себе.

Рома плакав, як дівчисько, навзрид.

- Дякую, Поля. Вибач мені.

Пішов... Чула, як грюкнули двері в парадну.

Ну що ж! Раз так! Вибору вже в мене все одно немає! Але і з цього я отримаю свою вигоду! - йду до спальні, беру телефон і набираю повідомлення.

Я згодна", - друкую і одразу ж надсилаю повідомлення Паші. Відповідь приходить негайно.

"Стати моєю повією? Я знав, що насправді ти дуже погана дівчинка"

От же мерзотник!

"Ні, згодна стати сурогатною матір'ю твоїй дитині. Але, у мене буде ще своя умова"

"ТИ ХТО ТАКА, ЩО Б МЕНІ УМОВИ ЩЕ СВОЇ СТАВИТИ?!"

О, схоже Паша нервує, раз друкує великими літерами.

"Я та, від якої ти хочеш дитину" - друкую так само, як і він, і відправляю.

Не відповідає. Минає хвилина, дві, п'ять, а телефон мовчить. Але раптом лунає дзвінок.

На екрані висвічується його контакт.

- Так.

- Яка умова?

- Ти згоден її обміркувати?

-Я згоден приїхати до тебе ось просто зараз і придушити. Але не можу, бо мені потрібна ти!

- Я хочу грошей. Не багато. Всього тисяч сто. Доларів.

- За такі гроші я б винайняв десяток сурогатних матусь!

- Не винайняв би, і ти це знаєш. Тобі потрібна саме я.

- Приходь завтра о дванадцятій в офіс, треба буде підписати договір.

- Боїшся, що я кину тебе, щойно ти перекажеш мені гроші?

- Ні, не боюся. Але й ти не отримаєш одразу всю суму. Половину - так, решту пізніше. Я навіть не питатиму, для чого гроші тобі знадобилися. Не моя справа!

- Ти маєш рацію - не твоя.

- Рома благав тебе стоячи на колінах, так? Я все ж таки мав рацію.

І Паша не ставив запитання, він констатував факт!