Розділ 3

Олексій

Справа приймає несподіваний поворот. І, схоже, я даремно взяв в руки її щоденник. Тепер до мене дійшло, що тут можуть бути не тільки наші з нею таємниці, але і чужі. Я подумки сміявся над їх діалогом про незайманість. Ніколи не думав, що дівчата обговорюють подібні речі і що у них можуть бути такі різні погляди на цей рахунок.

Я взяв пляшку, щоб налити собі ще трохи віскі і мало не впустив її на підлогу. Стоп! Незайманість? Мене осяяла страшна думка. Я перегорнув кілька сторінок назад. "12 червня". Так, десь в цих числах ми і познайомилися. Але, коли ми з нею переспали, вона не була незайманою. Щось я не зовсім зрозумів...

Я жадібно ковтнув віскі і спробував напружити пам'ять, щоб пригадати дату нашого знайомства. Але все було даремно. Минуло 20 років, а пам'ять на дати в мене погана. Навіть в школі не міг згадати, коли взяли Бородіно і скасували кріпосне право. До біса школу ... Ми тоді пішли за ними, Ромка сказав, що вони приїхали вранці. Та ні... не може такого бути! Я б помітив.

Ковтнув ще віскі, відставив склянку і повернувся в свої спогади.

20 років тому

Дівчата спереду йшли бадьорим кроком, голосно розмовляли і про щось сміялися. Ми з Ромкою йшли за ними на відстані метрів ста. На вулиці вже сутеніло, я погано бачив їхні силуети за винятком однієї, у якої був світловідбиваючий малюнок ззаду на футболці. Світло ліхтаря яскраво відбивався на її спині написом «YES». Я вирішив, що це хороший знак і чекав, коли вони вже десь приземляться. Не можуть же вони йти так нескінченно.

Немов по команді вони згорнули по доріжці направо до сільської школи. Що ж, відмінне місце. Жодного ліхтаря. Кущі, багато лавок і головне - нікого зайвого. Познайомимося, поспілкуємося далеко від чужих очей. Ми з Ромкою повернули за ними.

- Льоха, вони нам потрібні? Куди ми премося? Я школу з дитинства ненавиджу! - нудив збоку Ромка.

- Цить, зара все буде пучком! У компанії прекрасних дам все ж веселіше, ніж удома спати.

Я сьорбнув трохи пива і побачив, що дівчата присіли на одну з лавиць біля клумби з квітами. Але тут зрозумів, що пиво вже тисне зсередини і пора б ненадовго усамітнитися. Ми з Ромкою згорнули в кущі. А коли повернулися, то виявили, що до дівчат приєднався ще хтось.

Підійшовши ближче, побачили з ними Вовку. Ну і чудово. Ось і привід підійти до дівчаток з'явився.

- Привіт братело! - звернувся я до Вована. - Як життя? Давно тебе не бачив!

- Привіт, Льоха! - відповів Вовка і потиснув мені руку. - Здивований зустріти вас тут вночі.

- Так шумно там в центрі. Вирішили з Ромкою в тиші пивка попити. - я говорив, а сам поглядав на дівчат.

Одна з них, блондинка, що сиділа зліва відверто закотила очі, явно не довіряючи словам, що ми тут зовсім випадково. Друга справа намагалася підкурити цигарку, але не могла ніяк висікти вогонь зі своєї запальнички. Третя, та, що в футболці з написом на спині, просто сиділа між подруг і мовчки за нами спостерігала.

Я дістав запальничку і дав прикурити дівчині справа.

- Дякую. - відповіла вона і затягнулася димом. - Нарешті, весь день чекала цього моменту! Володимире, чого ви зависли, може, хоч пиво нам відкриєте?

- Пані, поки Вовчик гальмує, давайте я вам допоможу. - раптом включився в розмову Ромка.

Блондинка зліва підняла голову і здивовано подивилася на Ромку. А брюнетка справа простягнула йому пляшку з пивом. Легким клацанням він відкрив і повернув відкриту пляшку дівчині.

- Мені теж, будьте так ласкаві. - передала свою пляшку пива блондинка.

І поки Рома відкривав дівчатам по черзі пиво, я офігівав від високих діалогів: «Пані», «Будьте ласкаві».

Ржач просто. Але вирішив підтримати тему, заради приколу.

Нарешті Ромка передав третю відкриту пляшку дівчині. Вона подивилася на нас по черзі:

- Може, ви якось представитеся?

- Так! Це ... - знайшовся Вовка, але я його випередив.

- Олексій Олександрович Семенов. Я простягнув руку до тієї, що сиділа посередині.

- Роман Петрович Пилипівський. - підтримав тему Ромка.

- Ася. Калинова Ася Василівна. - вона поклала свою руку зверху на мою, а я доторкнувся до них губами, і підняв погляд, щоб розгледіти її обличчя.

І тут завмер. Здивовані моїм жестом очі дивилися прямо на мене. Прозоро-зелені, величезні, як у кішки. Ася посміхнулася і прибрала руку. А мені хотілося залишитися стояти зігнутим і далі дивитися в ті очі. Але я випростався і по черзі познайомився з іншими дівчатами. Блондинку звали Олеся, а брюнетка справа, що курить, виявилася Наташею.

- Дівчата, а ви все палите? - запитав Рома.

Вони перезирнулися, а Наташа відповіла за всіх.

- Олеся зовсім не палить - вона в нас дуже правильна. Я палю вже рік. А Ася бавиться іноді під настрій.

- Зрозумів, а я ось як раз за здоровий спосіб життя! - сказав Рома, і підсів ближче до Олесі на лавку. - Ось ви не палите, Олесю, і це правильно! Поважаю!

Вони завели якусь розмову, деталей якої мені не було чутно. Весела Наташка про щось жартувала з Вовкою. А я знову спробував розгледіти Асю, тому що крім її очей більше нічого не побачив. Але як я не старався, темрява повністю приховувала від мене її обличчя, і мене продовжувала розбирати цікавість.

- Ася, а чим ви займаєтеся, захоплюєтеся? - звернувся до неї, намагаючись привернути до себе її увагу.

- Ми тільки ось закінчили факультет іноземних мов в коледжі, приїхали ненадовго відпочити перед вступом до університету.

- А взагалі я захоплююся живописом. - продовжила, Ася. - І можна перейти на «ти», так, думаю, буде всім комфортніше.

- Згоден! - вигукнув з темряви Вова і знову повернувся до діалогу з Наташею.

- Можна просто Льоша. - відповів я, знову простягаючи руку Асі і дивуючись власним бажанням до неї доторкнутися. На цей раз ми обійшлися легким рукостисканням. Я все ще не бачив її обличчя, але відчув, що вона посміхнулася.

Ми вшістьох пили пиво і про щось розмовляли. І коли Олеся з Наташею вирішили прогулятися в кущі, я не впустив моменту і присів на лавку поряд з Асею. Чомусь саме вона зацікавила мене більше всіх. Олеся якась занадто тиха і скромна, а Наташа - навпаки - дуже гучна і емоційна. Обидві вони були мені абсолютно не до вподоби. Ася ж була золотою серединою між подругами. І не тринділа занадто багато, але підтримувала розмову, проявляла дуже тонке почуття гумору, яке мені відразу припало до душі. З нею було цікаво і в той же час весело. Я слухав і насолоджувався звуком її голосу і дзвінким сміхом.

Давно повернулися дівчата, Рома забрав під руку Олесю і повів на сусідню лавку. А Вова з Наташею вирішили, що «Бар» скоро закриється, а пиво у нас закінчується. І, шумно регочучи, пішли за добавкою.

Ася сиділа поруч і щось розповідала про свої картини, про якісь галереї у Франції, де мріє побувати, про те, що живопис для неї - це лише хобі, а вступати вони всі втрьох збираються на факультет лінгвістики. Збираються стати перекладачками в майбутньому. Розповідала вона цікаво, але в суть я не вникав. Просто слухав її приємний голос, кивав головою і ставив якісь питання, щоб вона продовжувала розповідати.

Я допив пиво і поставив порожню пляшку в траву біля лавки. Акуратно обійняв Асю за талію і пригорнув до себе. Мені було цікаво, як вона відреагує. І вона мене здивувала. Лише розгорнулася трохи в сторону, притулилася спиною і поклала голову потилицею мені на плече.

Я відчув приємний запах її волосся, тепло її тіла і те, як в мені прокидалося бажання. І тут раптово я зловив себе на думці, що не просто хочу сексу. Я хочу сексу саме з нею, з Асею. Мені було добре поруч з нею. І ось воно - те саме особливе, чого мені хотілося останнім часом. Якщо у нас щось і вийде, то це буде не просто секс для розрядки, як бувало в мене раніше. Це буде секс з емоціями і пристрастю. Звичайно, я не збирався її спокушати, але фантазувати ніхто не заважає. І в своїх фантазіях я вирішив, що має бути саме так і ніяк інакше.

Все закрутилося якось саме по собі. Вона задала якесь питання і повернула голову, намагаючись подивитися на мене. Доторкнулася щокою до мого обличчя, і я не втримався, притулився до її губ. Вони були м'якими і смачними, від чого я повільно почав танути і сходити з розуму. Вона не відповідала мені поцілунком, але в той же час і не відштовхувала мене. Вирішив бути наполегливим: спробував відкрити її губи своїм язиком і проникнути всередину. І тут я почув переривчастий подих, вона поворушив губами і почала цілувати мене у відповідь. Мій член напружився, вперся в ширинку. Я підхопив Асю однією рукою за талію, іншою - за стегно, підняв і пересадив собі на коліна. Вона притулилася до мене всім тілом, і обнявши руками, продовжувала цілувати.

У якийсь момент думав, збожеволію від нових відчуттів. Від дотиків її ніжних губ і гарячого язика мене пронизувало струмом. Ще ніколи раніше ні з ким так не цілувався. Ну, так, по приколу лизалися з дівчатами ще до армії, а після - і зовсім не було необхідності в поцілунках. Розгорнув, нагнув, пристроївся ззаду - і все. Зараз же було все зовсім інакше.

Мене вже розпирало від бажання, не відриваючись від солодких губ, стягнути з неї джинси і посадити зверху на себе прямо тут на лавці. Але я тримався, а вона раптом відсунулася, притулилася лобом до мого лоба і сказала: «Давай зупинимося... будь ласка!». Її голос був злегка хриплим, чулося її важке дихання. Та вона збуджена не менше, аніж я! Я на секунду завмер, а потім прибрав руки з її талії.

Вона встала з моїх колін, пересіла на лавку і дістала сигарету. Я підніс запальничку і теж дістав свої сигарети. Ми просто сиділи, курили і мовчали. І навіть так, в абсолютній тиші і темряві з нею поруч було якось особливо затишно і спокійно.

Я озирнувся по сторонах: нікого, ми були абсолютно одні. Куди поділася решта - мені було все одно. Асю, схоже, це теж особливо не хвилювало. Так, Льоха, все, стоп! Найрозумніше, що я можу зробити зараз - це заспокоїтися, проводити Асю до подруг і повернутися додому. Я встав з лавиці, кинув недопалок в урну, прибрав туди ж порожні пляшки і простягнув Асі руку. Вона довірила мені свою гарячу долоню, встала, і ми пішли в сторону центру села, де розташовувався той самий «Бар» і вечорами збираласяся місцева молодь. Я йшов, міцно тримаючи її за руку. Хотілося, щоб вона була максимально близько, а я міг насолоджуватися її приємним запахом.

- Слухай, на рахунок нашого поцілунку ... мені ... - почала було вона щось говорити, але я стиснув її руку в знак того, що слова будуть зайвими.

Ася замовкла. Ліхтарі вже згасли, а я так і не зміг побачити її обличчя. Мовчки ми підійшли до бару і знайшли там своїх.

- А ось і наші голубки! - проспівала Наташка. У темряві я помітив легке збентеження Асі, вона спробувала заховати погляд, злегка повернувши голову в сторону. - А ми ось вирішили вам не заважати і прогулятися, так би мовити, в центр місцевої цивілізації.

Раптом я відчув, що Ася намагається акуратно забрати свою руку з моєї, але я міцно стиснув її, не відпускаючи. Вона різко повернулася до мене, але спробу забрати руку більше не проявляла.

- Дівчата, я, мабуть, додому піду. А ви ще гуляйте. Якщо що, двері замикати не буду. - тихо промовила Ася.

Мене охопила якась туга і розчарування, що вона так швидко йде. Хотілося, щоб вона була поруч якомога довше.

- Я проведу її, і повернуся.

Тільки я збирався зробити крок, як з дверей місцевої наливайки вийшла п'яна в дрова Лєнка. Виляючи стегнами і тримаючи в руці півлітровий пластиковий стакан з якимось мутнуватим шмурдяком, вона попрямувала прямісінько в наш бік.